Персик: вибираємо посадковий матеріал правильно

Персик – одна з найбільш популярних серед садівників культур із низки причин. Широкий сортовий склад, що представлений розсадниками й приватними колекціями, дозволяє підібрати оптимальні товарні сорти для вирощування практично в будь-якій зоні України. Перелік підщеп на ринку теж розширює ареал вирощування в недоступних раніше зонах.

Ключовий елемент після вибору сортопідщепної комбінації – підбір оптимального типу саджанців із урахуванням сили росту сортів та біологічних особливостей культури. Саджанці навіть на слаборослих вегетативних підщепах (Пуміселект) матимуть невелику крону на однорічних рослинах. За високого рівня агротехніки наявність гілок першого порядку на саджанцях дозволяє прискорити формування крони та зменшити час, необхідний для отримання повноцінного врожаю.

На вітчизняному ринку представлено два типи саджанців:
1. Одно- та інколи дворічні саджанці зі сформованим штамбом висотою від 40 до 90 см і кроною, яка має гілки першого та другого порядку залежно від пагоноутворювальної здатності сорту. Використовуються для формування крон веретеноподібних форм і чаші з тимчасовим центром.

2. Зазвичай однорічні саджанці не мають сформованого штамбу. Оптимальне застосування таких саджанців – для формування чашоподібної крони, оскільки залишається мінімальна висота штамбу, й верхня частина видаляється. Під час формування високого штамбу для крон веретеноподібних форм за рахунок видалення значної кількості гілок можливе утворення критичних пошкоджень, які призводять до камедетечі на молодому штамбі та зниження продуктивності дерева або до повної його загибелі.

Наступним фактором для вибору посадкового матеріалу є підщепи. Конкретні дослідження з районування сучасних підщеп в Україні не були проведені, тому насадження закладають переважно методом проб і помилок, що часто призводить до недоотримання врожаю й передчасної загибелі саду (період експлуатації персикового саду становить від 10 до 15 років, залежно від конструкцій насаджень).

Основними вимогами до підщеп є висока зимостійкість.

На відміну від морозостійкості, зимостійкість визначає комплексну стійкість рослин до перепаду температур, сонячних опіків, відлиг. Тоді як морозостійкість – це характеристика лише одного параметру.

Ключовими підщепами персика в Україні є сіянці мигдалю гіркого, маньчжурського персика та вегетативна GF677. Всі три підщепи сильнорослі й мають високу сумісність із більшістю промислових сортів.

Мигдаль гіркий та GF677 – оптимальна підщепа для південних регіонів, оскільки має нижчу за маньчжурського персика зимостійкість. Їй притаманна висока і стабільна врожайність. Ця підщепа підходить для більшості ґрунтів, дозволяє висаджування персика на бідних та посушливих ґрунтах із підви-
щеним вмістом активного кальцію.

Оптимальними кронами для сили росту цих підщеп будуть різні типи чаш, хоча на бідних ґрунтах GF677 можна формувати як веретено зі схемою посадки 4 х 2–2,5 м.

Маньчжурський персик – популяризована польськими садівниками підщепа. Її походження все ж не європейське. Цей вид персика відомий під назвою Мао тхаор, із дрібними, майже неїстівними опушеними плодами, однак латинської назви цей вид не має і в ботанічній літературі не зазначений. У Китаї його використовують і як підщепу, і як декоративну форму.

Дерева цієї форми відрізняються високою врожайністю і підвищеною зимостійкістю. За матеріалами досліджень, ще 1975 року в умовах Києва ця форма має підвищену посухостійкість.

Особливістю маньчжурського персика є зменшення сили росту залежно від конструкції насаджень, тому він ідеально підходить для створення вісеподібних (зі схемою садіння 3,5 х 1 м) та веретеноподібних (3,5–4 х 2 м) форм крони.

Помилково вважати, що сіянцеві підщепи – не для промислових садів. Існує тенденція імпортувати саджанці на слаборослих італійських, іспанських та французьких підщепах, що більше орієнтовані на середземноморський клімат. Навіть в умовах півдня України існує ймовірність їхнього пошкодження через низьку морозостійкість. Оптимальним рішенням є закладання невеликих ділянок із сучасним підщепним
сортиментом для спостереження і виділення придатних для конкретної зони підщеп. Сіянці здебільшо- го вирощують із заготовленого насіння рослин, акліматизованих для типової зони вирощування. Як результат, ймовірність виникнення проблем із періодом експлуатації значно нижча завдяки більшій силі росту: зменшується кількість рослин на одиницю площі, врожай менший, але стабільний у сумі експлуатаційного віку саду.

Для промислових насаджень не рекомендовано використовувати як підщепи для персика сіянці аличі й жердель, оскільки вони мають низьку сумісність із більшістю сортів персика, яка проявляється ще в розсаднику (слабкий ріст, некрози в місці щеплення, почервоніння і побуріння кори, передчасне жовтіння та опадання листя). Ці дерева недовговічні й швидко гинуть.

Максим ЗАРІЦЬКИЙ, High Garden Ukraine

Контакти:
с. Ладижинка, Уманський р-н, Черкаська обл.
high.garden.in.ua@gmail.com
(067) 445 32 73