Вирощування сливи, основні типи насаджень

В. А. Соболь, кандидат с.-г. наук, завідувач відділу розсадництва ІС НААН України

Природно-кліматичні умови України придатні для вирощування високоякісних плодів кісточкових порід. Більшість районів відзначається сприятливими погодними умовами для порівняно теплолюбних десертних сортів. Провідне місце серед кісточкових культур займає слива, завдяки чудовим смаковим властивостям її плодів та високій урожайності. На відміну від інших кісточкових вона цвіте пізніше і є однією з найбільш стійких до низьких температур і весняних заморозків та найменше пошкоджується грибними хворобами. Сорти сливи значно різняться за строками дозрівання плодів. Це дає можливість при відповідному їх доборі забезпечити конвеєр надходження свіжих плодів споживачу протягом 2–2,5 місяця.

Слива, як і інші кісточкові культури, більш вибаглива до умов вирощування, ніж зерняткові, чутливіша за них як до недостатнього забезпечення вологою, так і надмірного зволоження, низького рівня забезпечення основними елементами живлення, несприятливої реакції ґрунту, недостатнього освітлення тощо. Вона найбільш поширена в лісостеповій зоні, менше – в Поліссі і найменше у Степу. Найбільш придатними для неї є родючі вологоємні ґрунти: чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені, сірі лісові, чорноземи вилугувані та чорноземи типові середньосуглинкові і дерново-підзолисті. Рівень залягання ґрунтових вод повинен бути не ближче 1,5 м до поверхні ґрунту. В садах на клонових підщепах допустиме короткострокове його підняття до 1,3 м.

Оптимальною є слабокисла до нейтральної (рН=5,5–7,5) реакція ґрунтового розчину, що вказує на значну чутливість культури до високої кислотності ґрунту. Слива виносить з нього значно більше елементів живлення, ніж яблуня і груша. Тому у сливових садах слід інтенсивніше застосовувати добрива для компенсації відчуженого елементу. Зокрема, насадження цієї породи потребують багато азоту і калію і зовсім мало фосфору.

Основними вимогами до сорту в сучасних умовах є скоро- та великоплідність, стійкість до хвороб і стриманий ріст дерев. Найбільш придатними для створення інтенсивних насаджень з ранніх сортів є Ода, Угорка донецька рання, Кабардинська рання, Ненька, пізнішого строку дозрівання – Стенлей, Угорка італійська, Анна Шпет, Імпреза. На даний час в «Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні» знаходиться 26 сортів, переважна кількість яких 13 (50 %) – пізнього строку достигання, 9 – середнього і 4 – раннього. Більшість сортів мають великі і дуже великі плоди універсального використання. Серед ранніх слід виділити Неньку і Оду; середніх – Окраса саду, Трудівниця Млієва, Азура, Віраж; пізніх – Стенлей, Топенд Плюс, ТОПХІТ, Президент, Анджеліно. Кращі підщепи: сіянці аличі, Весняне полум’я, СВГ 11/19, Еврика і ВВА-1.

Слива на насіннєвій підщепі алича краще, ніж на інших витримує дуже зволожені й погано аеровані ґрунти. Її розміщують на добре зволожених рівнинах, а також схилах переважно північної та північно-західної експозиції крутістю до 12–15º.

Дерева сливи активно ростуть на другий-четвертий рік після садіння. За здатністю утворення пагонів її сорти поділяються на групи: з сильним галуженням пагонів (Угорка звичайна, Опішнянка, Вереснева), середнім (Угорка ажанська, Угорка італійська, Ода, Ненька, Персикова, Ренклод Альтана, Ренклод Карбишева), слабим (Анна Шпет, Стенлей, Каліфорнійська). Пагони можуть досягати довжини 1,5–2 м. Для створення компактної крони довгі пагони необхідно вкорочувати, щоб викликати галуження в потрібному місці. Пагони подовження сортів з високою здатністю утворення пагонів вкорочують до 60–70, а бічні – до 30–50 см. Якщо пагони меншої довжини, їх не вкорочують. При формуванні крони необхідно застосовувати мінімальне обрізування, щоб не відтягувати вступ дерев у товарне плодоношення.

Основні плодові утворення (шпорці та букетні гілочки), живуть не довго, в середньому 2–5 років і відмирають. Плодоношення переноситься на периферію, тому необхідно завчасно проводити омолоджувальне обрізування. Букетні гілочки є дуже короткими пагонами (від 0,5 до 3 см) з верхівковою вегетативною та бічними квітковими бруньками, розміщеними зближено одна біля одної. У сортів домашньої сливи на таких пагонах найчастіше зближені тільки 2–3 бруньки, інші розміщені розріджено на пагоні з короткими міжвузлями. В більшості випадків у них відсутня верхівкова ростова брунька або вони закінчуються колючкою. По суті, це слаборозвинуті шпорки, а правильніше – букетні гілочки. Утворюються вони з самих нижніх бруньок пагона і через 2–3 роки відмирають. Шпорці – короткі пагони списоподібного типу довжиною 3–15 см, закінчуються верхівковою вегетативною брунькою чи колючкою з бічними генеративними бруньками. Вони утворюються із бруньок, що розпустилися з бруньок середньої частини ростового пагона. Ті шпорки, які закінчуються колючками, як правило, відмирають після закінчення вегетації, а з верхівковою ростовою брунькою перетворюються у видовжені оголені багаторічні плодоносні гілочки, завдяки щорічному утворенню верхівкових пагонів.

Вкорочені пагони завдовжки 15–25 см вважаються простими плодовими гілочками. На них формуються в основному бічні квіткові бруньки з верхівковою ростовою. Наступного року вони розгалужуються та перетворюються у складні плодові гілочки. На них утворюються короткі пагони типу букетних гілочок і довші (до 10–15 см) з квітковими бічними та верхівковою ростовою брунькою. Такі складні плодоносні гілочки довговічніші (до 10–12 років) і продуктивніші.

На пагонах помірної довжини (25–40 см) генеративні бруньки закладаються в основному біля їх основи в різній кількості залежно від сорту і кліматичних умов у період вегетації.

Співвідношення плодоносних гілочок різних типів, на яких закладається основна кількість генеративних бруньок різне, і залежить від господарсько-біологічних особливостей сортів та віку насаджень. На букетних гілочках і шпорках родять сорти Ода, Сентябрська, Стенлей, Опал, Угорка ажанська, Анна Шпет, Ренклод Альтана, на вкорочених (завдовжки 15–25 см) і помірної довжини (25–40 см) – переважно Каліфорнійська, Угорка звичайна. Проміжним типом плодоношення (більш рівномірно на різних плодових утвореннях) характеризуються сорти Богатирська та Угорка італійська. З віком дерев у міру зменшення та затухання ростових процесів основними плодоносними органами стають короткі (шпорці) і дуже короткі (букетні гілочки) на складних плодоносних гілочках.

Ростові пагони довші (понад 40–50 см), товстіші в порівнянні з іншими і мають тільки вегетативні бруньки. Наступного року вони утворюють багато розгалужень – пагонів різної довжини, перетворюючись у сильнорослі розгалужені гілки.

Жирові пагони утворюються зі сплячих або придаткових бруньок всередині крони, на оголених ділянках стовбура, і в основі товстих гілок. Ростуть вертикально, сягаючи довжини 1,5–2,0 м і більше, товсті з довгими міжвузлями та слабо розвинутими бруньками. Їх використовують для формування нових гілок у пустих місцях крони, заміни пошкоджених і сухих гілок та для відновлення крони після підмерзання дерев.

Пагони жирового типу також сильнорослі, товсті, але виростають із нормальних бруньок, частіше у верхній частині крони, особливо після омолоджувальної або механізованої обрізки дерев. У них розвинені бруньки, і вони дають бічні пагони після їх вкорочення з метою перетворення у плодоносні гілочки або напівскелетні гілки, придатні для заготівлі живців.

У період вегетації, як правило, в молодому віці дерева сливи можуть давати дві-три хвилі росту, утворюючи слаборозвинуті пагони та загущуючи крону по периферії. Такі розгалужені верхівки пагонів необхідно вирізати, особливо в період формування крон.

Різноякісність пагонів і плодових утворень необхідно обов’язково враховувати при формуванні крон та обрізуванні дерев під час товарного плодоношення з метою підтримання оптимальної рівноваги між вегетативною та генеративною функціями і як результат отримання максимальних урожаїв.

Крім того, бруньки у сливи прості: ростові (вегетативні) і квіткові (генеративні). Із перших виростають пагони з листками, а з генеративних – 1–2, рідше 3 квітки інколи з одним-двома листочками. Після плодоношення всі утворення із плодових бруньок відпадають, залишаючи рубці, і гілочка оголюється.

Всі вище згадані біологічні особливості росту і плодоношення сливи необхідно враховувати при розробленні системи формування та обрізування її дерев. У них, як і в дерев інших кісточкових порід, погано затягуються рани від різних механічних дій на них. Тому при обрізці інструмент повинен бути гострий, не можна допускати обламування деревини, а також пошкодження кори і штамбів. Формуючи крони молодих дерев, не залишають тимчасових скелетних і напівскелетних гілок, щоб не потрібно було їх видаляти пізніше в дорослих.

Крону формують з більшою кількістю… Продовження статті читайте читайте у новому випуску журналу «Садівництво та Овочівництво. Т.І.». Придбати друкований примірник журналу, оформити передплату на 2026 рік  або купити підбірку видань минулих років, звертайтеся: тел.: +38 097 89 72 099, Єва +38 096 491 66 92 Ірина, або надіслати заявку на e-mail: oksana.buh.ti@gmail.com

Якщо ви хочете, щоб у наступному номері журналу ми написали саме про ваше господарство, підприємство, медіагрупа «Технології та Інновації» пропонує розміщення новин та інформації про компанії на електронних та друкованих ресурсах. Ми з радістю напишемо про досвід – ваш чи ваших клієнтів, про впроваджені новітні технології та передові рішення у журналах чи на сайтах («Ягідник», «Садівництво та Овочівництво. Т.І.», «Напої. Технології та Інновації»).

Контакти: Надія Ящук, директор проєкту, тел. +38 (068) 568-58-22, rnadia@ukr.net

Лариса, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Анна, менеджер, +38 097 759 25 83, +38 095 607 09 04, reklama.nti@gmail.com

Ірина, тел: +38 096 49 166 92 oksana.buh.ti@gmail.com

Читайте також: 11-12 грудня SmartBerry Conference 2025 та Конгрес у рамках конференції: «Сила холоду: ефективні рішення для бізнесу»