Хурма – як спосіб життя

Як садівник-селекціонер із Закарпаття зібрав у колекції понад 200 сортів хурми

Хурму вважають екзотичною для України культурою, тому вирощують її в умовах нашої країни лише поодинокі садівники. Причина цього – теплий клімат, необхідний для успішного вирощування цієї культури. Але селекціонер Михайло ЗЕЛДІ з Закарпаття переконаний: хурму можна вирощувати не лише на півдні України. У своєму саду та на дослідній ділянці садівник вирощує 20 сортів малиноожини, зізіфус, а також понад 200 сортів хурми та збирає близько пів тонни плодів щороку. З чого почалося знайомство з хурмою, як випадкове захоплення стало справою всього життя, хто надихав Михайла Зелді під час перших кроків у цій сфері, а також про найкращі селекційні надбання садівник розповів журналісту видання «Садівництво і Виноградарство. Технології та Інновації».

Під час спілкування з паном Михайлом відразу відчувається його захоплення цією культурою та любов до неї. А це й не дивно, бо хурмі садівник-селекціонер із Закарпаття присвятив 42 роки свого життя! Навіть розповідаючи про сорти та свої селекційні надбання, він із любов’ю називає отримані сіянці «доньками», а сорт, з якого зібрав насіння, – «мамою». Наприклад, сорт Говерла – це «мама» вже 9-ти сіянців, які дають урожай.

Хурма, дикий фінік чи фінікова слива (Diospyros) – листопадні, рідше вічнозелені компактні кущі чи дерева, що зовні нагадують декоративні яблуні. Це рід теплолюбних рослин, які ростуть у багатьох країнах Євразії, Америки й Австралії. В Європу хурма потрапила в позаминулому столітті, але до цього її впродовж двох тисяч років культивували в Китаї та Японії.

Про знайомство з хурмою

Михайло Зелді живе в селі Холмовець Берегівського району – в найпівденнішій точці Закарпаття. Садівник зазначає, що це один з найтепліших регіонів України, адже сума активних температур тут сягає 2300–2400 ^оС. Саме тому хурма не лише добре прижилася в кліматі України, але й дає стабільно високий урожай. На Закарпатті з хурмою почали знайомитися в 1949 році в Ужгородському державному університеті.

– За освітою я агроном плодоовочівник-виноградар, випускник Одеського сільськогосподарського інституту. Понад 40 років тому в Одесі я купив підручник «Горіхоплідні та субтропічні культури», читаючи який, дізнався про сорт хурми Росіянка. Його особливість полягає в тому, що він здатний витримувати зимові морози до -30 ^оС. Росіянка – це перший міжвидовий гібрид, який з’явився після схрещування японської та американської хурми, – розповідає селекціонер Михайло Зелді. – Але в моїй колекції є ще цікавіший сорт хурми – Мідер, який, згідно з даними в наукових джерелах, витримує зниження температури навіть до -38 ^оС! Звісно, переконатися в цьому на практиці змоги не було, адже за ці роки, впродовж яких я вирощую хурму, температура в моєму регіоні лише тричі знижувалася до -25 ^оС.

Ось так досить випадкове знайомство з хурмою завоювало серце Михайла Зелді та назавжди змінило його життя. Коли селекціонер із Закарпаття у 31-річному віці робив перші кроки в екзотичному садівництві, то про хурму в Україні мало хто знав. Та й ті кроки були не зовсім вдалими, адже перші сіянці, які посадив садівник, прожили лише три роки та в результаті заморозків до -2-4 ^оС у травні вимерзли всі, позаяк у квітні почався сокорух.

– Я думав, що до цієї справи більше ніколи не повернуся, але з допомогою Валерія Платоновича Черняєва навчився правильно вирощувати хурму. Саме він затягнув мене до вирощування хурми, адже присвятив цій культурі 53 роки свого життя. Перші саджанці хурми я отримав саме від нього: замовив тоді 5 сортів, а замість цього він прислав мені 10. Як тільки вони вступили у плодоношення, я почав проводити власні експерименти. І з того часу пройшов 31 рік, упродовж яких я займаюся селекційною діяльністю, – зазначає селекціонер.

Валерій Черняєв згодом прислав Михайлу Зелді всі свої напрацювання та конспекти, написавши, що покладає на нього на неабиякі надії в цій галузі. Саме тому й одному з найвідоміших сортів хурми селекціонер присвоїв назву Пам’яті Черняєва (але про це – трохи пізніше). Назву сорту присвоїли в Новій Каховці Херсонської області.

Хурма – довговічна рослина. У Китаї ростуть дерева, вік яких налічує понад 500 років.

Золота колекція сортів

Серед тих перших десяти сортів хурми, отриманих від Валерія Черняєва, були, зокрема, морозостійкий Мідер, а також найстаріший японський сорт Зенджі Мару. Це однодомний сорт, який запилює інші сорти та 20 % своїх квіток.

– Більшість сортів хурми для утворення плодів не потребують запилення. Тому мені стає смішно, коли садівники кажуть, що для стабільного плодоношення потрібно посадити парочку сортів. Але ж ця парочка і є на дереві, яке запилює саме себе і називається однодомним.

Загалом у колекції Михайло Зелді є сорти з Франції, Італії, а також Іспанії, які надала Наталія Мартишинець-Бабота з Чорної гори. Щоб зібрати таку велику колекцію, селекціонер співпрацював з низкою українських і закордонних інститутів. Наразі у саду росте чотири покоління міжвидових гібридів, три з яких вже плодоносять.

– Загалом вирощую понад двісті сортів хурми. На більшості дерев росте декілька сортів – переважно по три, але на деяких навіть 5–6, адже просто не вистачає на них підщеп. Так, на одному з дерев ростуть сорти та сіянці Роджерс, Говерла-2 і Говерла-3, Пам’яті Черняєва, Говерла й інші.

У саду Михайла Зелді є чимало сортів власної селекції. Розповідаючи про них, садівник називає їх «бабусею», «мамою» і «донькою». І це справді так, адже кожен новий сорт – це дитина своїх батьків і онучка Росіянки.

– Найвідоміший сорт, який росте в моєму саду, – Говерла. Це онучка Росіянки, сіянець Нікітської Бордової. Від неї є 9 сортів, тобто 9 «діточок», які вже дають урожай. І один з них, Говерла-1, навіть перевершив свою «маму». Якщо плоди Говерли виростають діаметром до 7 сантиметрів у діаметрі, то в Говерли-1 вони сягають 9,5 см! Це мій улюблений сорт! – із захопленням розповідає садівник із Закарпаття.

Причому перші плоди Говерли-1 не були такого великого розміру. За словами селекціонера, в науці існує таке поняття, як «становлення сорту». Тобто це той період, упродовж якого дерево здатне змінювати форму та розміри, іншмим слоами це стабілізація. Саме тому розмір плодів цього сорту кожного року збільшувався на 1 сантиметр.

Одна з перлин колекційного надбання Михайла Зелді – сорт Пам’яті Черняєва. Плоди його досить великі, вага може сягати і 400 грамів, а діаметр – до 9 сантиметрів. Цей сорт легко впізнати з-поміж інших, адже на плодах присутня характерна чорна 5-міліметрова смужка навколо чашолистиків, схожа на сонячний опік – важлива ознака цього сорту. На одному дереві з цим сортом росте ще й Ромаш Кош і сіянець сорту Хачія, плоди якого мають квадратну форму та вагу близько 250–300 грамів. Що цікаво, ці три сорти утворюють лише жіночі квітки. Проте поруч багато однодомних форм.

Окрім того, в саду Михайла Зелді росте сіянець сорту Роджерс, який славиться дуже хорошими смаковими властивостями. М’якоть його плодів желеподібна, вони мають специфічний аромат, якого немає у більшості інших сортів.

Ще один популярний сорт – Нікітська Бородова, який був виведений із сіянців вільного запилення сорту Росіянка. За словами селекціонера, це дуже продуктивна «мама». Так, плоди сіянця цього сорту досягли 8 сантиметрів у діаметрі та в довжину та називаються Шельмі Дізел однодомної форми. Та й плодів він дає вдвічі більше, ніж «мама» клиновидної форми.

Михайло Зелді також розповів цікаву історію про сорт Кримчанка-55: його селекціонеру прислали як запилювач, але виявилося, що це «дівчинка», тобто він утворює лише жіночі квіти:

– Особливість плодів сортів, які придбав останнім часом (Фуйо, Жіро й Ізу), полягає у тому, що в твердому стані вони настільки солодкі, що їх можна їсти як яблука.

В Україні дуже часто хурму помилково називають корольком. Це група сортів. Натомість є японський сорт Хіакуме, який на Кавказі отримав назву Корольок. До Михайла Зелді він приїхав у формі кісточки. Цей сорт характерний тим, що плід солодкий лише тоді, коли має 3 і більше насінин. При цьому плоди без насіння дуже терпкі – це вже сіянці Хіакуме.

Рівень цукристості в американської хурми (віргінської) сягає 25 %, натомість у японської (східної) – 15–16 %. У сорту Росіянка, міжвидового гібриду, цей показник коливається у межах 25 %. Цю ознаку вона успадкувала від мами віргінки.

Дещо про агротехніку: висаджування, захист, полив

Хурма, за словами Михайла Зелді, – досить невибаглива культура, тому не потребує особливої підготовки перед висаджуванням:

– Перед посадкою потрібно викопати ямку розміром 50 х 50 х 80 сантиметрів і додати туди відро перегною. Що стосується добрив, то особливих рекомендацій немає – їх потрібно вносити, як і для кожної культури. Тобто під час висаджування – лише фосфорні та калійні, а навесні дерева потрібно буде підживити азотними. Найкращий період для садіння – осінь, адже за зиму ґрунт у посадковій ямі ущільнюється і земля добре обгорне корені. Навесні, з першою вологою і теплом, такий саджанець розпочне вегетацію без затримок. Вона любить воду, але не терпить затоплення.

Формувати крону хурми потрібно відразу. Якщо цього не зробити, то в будь-який час дерево може розколотися навпіл. Тому щороку приріст довжиною до 1 метра потрібно обрізати на 3/4 верхніх бруньок минулорічного приросту.

За словами селекціонера, хурма полюбляє різні типи ґрунтів.

Вирощуючи хурму, Михайло Зелді не використовує ніяких хімічних препаратів для захисту насаджень, адже за весь час спостереження на деревах не спостерігав ні шкідників, ні захворювань.

Що стосується поливу, то, за словами садівника, при відсутності дощів хурма потребує 1-2 відер води у тиждень:

– У нашому регіоні рівень опадів сягає 1500 міліметрів, завдяки типу ґрунтів (дерново-підзолисті), волога зберігається краще. Тому додатково я дерева не поливаю – лише в тому випадку, коли бачу, що листя скручується і рослина потребує води.

Плодоношення та збір урожаю

Незважаючи на те, що сад хурми Михайла Зелді складно назвати промисловим (він радше експериментальний), селекціонер кожного року збирає там немалий урожай плодів. Зазвичай обсяг коливається в межах 500 кілограмів упродовж трьох років.

– Зазвичай кажуть, що плоди хурми не їдять з дерева. Але я переконався в тому, що їх можна зривати, причому навіть у такому стані вони можуть бути дуже смачними завдяки кліматичним умовам, – розповідає садівник. – Для цього їх потрібно зрізати секатором. Якщо ж необхідного обладнання немає, то плоди можна просто відкручувати. Обов’язково після збору плоди треба складати чашолистиками донизу.

Загалом плодоношення хурми розпочинається на 1-2-й рік після висаджування саджанців. Але в саду Михайла Зелді є такі унікальні сіянці, які довели протилежне. Зокрема, «донька» сорту Мідер почала плодоносити на 4-й рік, причому її плоди дозріли досить рано – 15 серпня. Натомість сіянець Хачії, утворив перші плоди лише на шістнадцятому році життя!

Плоди хурми можуть істотно різнитися між собою як розміром, так за формою і кольором. Зокрема, зріла хурма може сягати від 1 (кавказька) до 10 (сіхдна) сантиметрів у діаметрі залежно від сорту.

Михайло Зелді – приклад того, наскільки в садівництві важлива любов до своєї справи, яка додає запалу в очах і натхнення для звершення великих справ. Завдяки таким людям галузь невпинно розвивається.

Оксана МАРЧУК

Читайте також: Фермер з Вінниччини надає саджанці для «Садів Перемоги»

Новий сорт хурми вивели в Україні