Леквар внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини

Нещодавно Міністерство культури та інформаційної політики України внесло до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесли три нові елементи, серед яких – «Сливовий леквар – традиція приготування та культура споживання на Закарпатті». Відтепер Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України містить 50 елементів.

Леквар – це традиційний закарпатський десерт, різновид повидла. Його особливість полягає в тому, що варять його майже добу на відкритому вогні, постійно перемішуючи. У леквар не додають цукор, ароматизатори та консерванти, а фрукти та ягоди варяться виключно у власному соку.

Раніше леквар готували лише зі слив. Сьогодні можна купити натуральний смачний леквар із черешень, полуниці, дині, яблука, винограду, кизилу, інших ягід та фруктів.

Як готують леквар?

Відповідно до закарпатської традиції, перед початком приготування повидла господар будинку риє в саду яму для вогнища та встановлює зверху величезний казан. У казан засипають очищені від кісточок сливи і доливають трохи води. Варять повидло в казанах з міді протягом 20-30 годин залежно від кількості сировини. Масу в котлі потрібно постійно помішувати, щоб вона не пригоріла. Слива виділяє сік, потім волога поступово випаровується, сливова маса стає щільною та тягучою. У готовому продукті зберігається вся користь фруктів. Щоб уникнути пригорання слив до дна котла, блюдо постійно помішують схожим на весло інструментом з дерева.

З 50 кг слив виходить 25 кг леквару, який розкладають у глиняні горщечки для зберігання. Якщо у скляних баночках повидло зберігається 2-3 роки, то у глиняних горщиках — до 10 років.

Читайте також: Презентуємо новий випуск журналу «Садівництво та Овочівництво. Т.І.»

Tags: леквар леквар зі слив сливовий леквар