Зони виноградарства промислове та аматорське
Сорти – столові, технічні, авторські. Укривне та неукривне виноградарство. Розсадництво
Е. В. Куліджанов, канд. с.-г. наук, доцент, директор Південного міжрегіонального центру ДУ «Держґрунтохорона»
Україна завжди була регіоном з досить розвинутим виноградарством. З середини 80-х років, а потім протягом останніх десятиліть в галузі відбувалися негативні тенденції, що призвели до її ослаблення. Це виявилося в значному скороченні площ виноградників – від приблизно 200 тис. га у 80-х до 44 тис. га на сьогодні. Обсяги виробництва виноградних саджанців також зменшилися.
Основні виноградарські райони – це Крим, Приазов’я, Північне Причорномор’я, Закарпаття.
Ділянки під виноградниками суттєво зменшилися ще й через російську окупацію Криму та військову агресію.
Площі виноградників у Криму традиційно співставні із площами в Одеській області. Так само і сортовий склад, за винятком Південного берега Криму, де знаходиться сировинна зона для виробництва міцних, десертних та спеціальних вин, які відомі по всьому світу, особливо лікерного типу Мускати – білий Південнобережний, білий червоного каменю, білий Магарач тощо. На жаль, нині ці витвори виноробного мистецтва є для нас майже недосяжними, як і вина Степового Криму, наприклад Екім кара.
Зараз через загарбницькі дії росії тимчасово втрачено контроль над господарствами Приазов’я, серед яких вино-коньячне і виноробне виробництво комбінатів «Таврія» та «Козацьке».
Виноградно-виноробна галузь, не зважаючи на певні втрати, залишається життєздатною, розвивається – на ринок виходять нові виробники, з’являються нові марки вин, винороби серйозно орієнтовані як на внутрішнього виробника, так і експорт. Виноробна галузь представлена виробниками із різними обсягами, проте за технологічними напрямами спостерігається більш-менш однакова ситуація. Це зумовлено насамперед тим, що територія, яка зараз контролюється урядом України, характеризується умовами, що найкраще сприяють виробництву столових та ігристих вин. Спеціальні вина – це окреме питання, їх виробництво суттєво залежить від умов року, особливостей сортів, що вирощуються, та навіть професійних навичок спеціалістів – технологів.
Серед сортів переважають технічні – близько 60 % площ. Останніми роками суттєво зростає питома вага червоних сортів. Це передусім Каберне Совіньйон, Мерло, Одеський чорний, Піно нуар. Є невеликі площі сорту Сапераві, це здебільшого центр та південь Одеської області. Проте зменшуються площі під «робочими конячками» – білими сортами Аліготе та Ркацителі.
Надзвичайно великий вплив на культуру винограду та якість продукції мають ґрунти. Виноград дуже пластичний по відношенню до ґрунтів і може рости на малоплідних ґрунтах. Найкращими вважаються ґрунти легкого гранулометричного складу з доброю водопроникністю та аерацією, достатньою родючістю. Реакцію на ґрунти слід враховувати для різних сортів і видів підщеп. Підщепи Ріпарія краще ростуть на легких та середніх ґрунтах з умістом активного вапна 6–11 %, підщепи Берландьєрі – для важких глинистих ґрунтів з умістом вапна 20–25 %.
Більша частина виноградників в Україні вирощується на чорноземах звичайних, середньо- і малогумусних. Коренева система винограду здатна проникати вглиб на 8–10 м, а в горизонтальному напрямку до 4–6 м. Тому в процесі росту та розвитку вона підлягає впливу не лише ґрунтових горизонтів, але й підстилаючих порід.
На рівні суми активних температур на вирощування винограду величезний вплив має зимовий мінімум. Безукривна зона (-18 °С абсолютного мінімуму) – 57,9 %. Укривна зона знаходиться північніше ізолінії -20 °С і становить 8,7 % виноградників, але фактично їх не вкривають через високі витрати.
Саме за критерієм можливості невкривної культури свого часу встановилася північна межа промислового виноградарства. Окремі екологічні ніші на лівому березі Південного Бугу у Вінницькій області теж можуть бути придатними для неукривної культури, але це десятки-сотні гектарів.
Однак не тільки зимові мінімуми обмежують просування культури винограду на північ. Вагомими чинниками також є сума активних температур та рН ґрунтового розчину.
У зоні до 3000 °С (найменша теплозабезпеченість) зосереджено до 3 % усіх площ. Тут переважно вирощуються ранні та ранньо-середні сорти. В зоні 3000–3300 °С вирощують ранні та середньостиглі сорти, з яких 86,9 % зосереджено в Одеській області. У зоні 3300–3500 °С сприятливі умови для ранніх та середньостиглих сортів. Це АР Крим, Одеська область, менше Миколаївська – 12,2 %, Херсонська – 16,8 %, Закарпатська – 5,7 %, Запорізька – 0,8 %. Зона з найбільшою теплозабезпеченістю (>3500 °С) це переважно АР Крим – 96,8 %. Тут сприятливі умови для вирощування винних сортів винограду з високим умістом цукру для приготування десертних, лікерних високоякісних вин.
Варто зазначити, що натепер майже в усіх областях України практикується виноробство – це присадибне виноградарство або вирощування винограду на невеликих ділянках, до 5–10 га. Такі зміни зумовлені як очевидним потепління протягом усього року, так і певними успіхами селекції, в тому числі й аматорської.
Головний акцент селекціонери роблять передусім на столові сорти, тому саме вони становлять переважну частину насаджень, особливо присадибних. Північні області України – це зона майже суцільної укривної культури, в той час як у центральній Україні трапляються неукривні насадження, але це вже на ризик і власний розсуд виноградаря.
Також слід зауважити, що великий набір авторських (аматорських) сортів винограду створює певну невизначеність щодо їх властивостей, як би це не здавалося неочікуваним.
Річ у тім, що загальноприйнятою вимогою до будь-якого сорту є об’єктивний опис його властивостей. Ба більше, оцінка для такого опису повинна проводитися традиційно в умовах неукривної та одночасно богарної культури. Тільки на такому фоні можна стверджувати щось про морозо-, зимо-, посухо- та жаростійкість того чи іншого сорту. Ця вимога щодо авторських сортів витримується тільки у тих випадках, коли такі сорти вирощуються та оцінюються в колекціях наукових установ, зокрема ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова».
Стосовно зон масової промислової культури винограду, слід зазначити, що господарств площею >200 га виноградників (113 од.) – 25,3 %. Вагомість в загальній площі 76,5 %. Господарства площею 100–200 га (71 од.) – 15,7 %, займають 13,2 % загальної площі; 50–100 га (54 од.) – 11,8 %, 5,1 % загальної площі. Отже, у виноградарстві України переважають приватні, дрібнотоварні господарства, проте вагомість господарств >200 га найбільша, оскільки становить 76,5 % від загальної площі.
Основні схеми посадки виноградників в Україні це 3х1,25 м і 3х1,5 м. Площі під виноградниками з міжряддями 3 м становлять 75 %, 3,5–4 м – 17 %. Найменші площі займають виноградники з шириною міжрядь 2,25–2,5 м – 7 %. Це в основному безштамбові або короткоштамбові формування.
Виноградники з шириною міжрядь 3 м і більше є ефективнішими завдяки використанню сучасної техніки та технологій, що підвищує продуктивність і знижує витрати.
На виноградниках України використовують всі типи формування кущів, від безштамбових до низькоштамбових кордонних. Високоштамбові формування переважають (з висотою від 90 см), займаючи 64 % площ. По областях: Одеська – 71 %, Миколаївська – 13 %, АР Крим (на 2010 р.) – 11 %, Херсонська – 4 %, Запорізька – 0,1 %.
У Закарпатській області пере важна більшість виноградників має середньоштамбове формування, що становить 7 % від площі виноградників України.
Безштамбові виноградники в основному розташовані в Одеській області – 4,4 % загальної площі. Цей вид формування кущів застосовується в індивідуальних господарствах без шпалер, з використанням сортів, що не потребують підпори.
За останні 30 років значно змінилася структура виноградних насаджень. Площі під високоштамбові формування збільшилися в 2,6 раза.
Дуже важливий показник стану виноградних насаджень – це розрідженість кущів винограду. Вона виникає в результаті порушення технології під час закладання виноградника, а також через догляд за насадженнями, ураження хворобами і шкідниками, механічні пошкодження, низьку якість посадкового матеріалу. В середньому по Україні розрідженість на рівні 20 %, але з віком вона збільшується, бо вплив негативних факторів на рослину зростає: у групі 1–4 роки становить 7,8 %; 5–10 років – 13,2 %; 11–25 років – 24,3 %; 26 40 років – 30,4 %.
Розрідженість виноградників знижує їх продуктивність. Велика частина плодоносних виноградників встановлена на шпалеру – 72452,0 га, або 85 %.
Сортовий склад. Сортимент винограду є важливим фактором, що визначає як напрям використання, так і ефективність культури. Основне розділення з використання це дві групи сортів – столові та технічні. Технічні сорти займають 84,4 % загальної площі виноградників України, 16– 18 % припадає на столові сорти. Це співвідношення є оптимальним. Площі технічних сортів традиційно найбільші в Одеській області – 40 %, Криму – 29 % (за даними 2010 р.). В інших областях площі під технічними сортами значно менші: у Миколаївській – 7,9 %, а в межах області – 94,3 %, а в межах Херсонської – 84,7 %.
Сортовий склад виноградників за даними Виноградного кадастру України 2010 року представлений 176 сортами, з них 101 технічний і 75 столові, включаючи районовані 86 сортів: 61 технічний і 25 столові. Серед технічних сортів найбільші площі займають Ркацителі – 11,5 тис. га (15,9 %), Аліготе – 9,6 тис. га (13,2 %), Каберне Совіньйон – 8,5 тис. га (11,6 %), Шардоне – 3 тис. га (4,1 %), Мерло – 2,8 тис. га (3,9 %), Совіньйон зелений – 2,7 тис. га (3,7 %), група Піно – 1,8 тис. га (2,5 %), Одеський чорний – 2,4 тис. га (3,3 %), Сапераві – 1,5 тис. га (2,1 %), Сухолиманський білий – 1,5 тис. га (2 %), гібриди – 6,7 тис. га (9,3 %), сортосуміші – 3,8 тис. га (5,2 %). Столові сорти займають значно меншу площу: 2,5 тис. га (20,9 %) – Молдова і 1 тис. га (8,6 %) – Мускат Гамбурзький. Такі сорти як Мускат Італія – 7,4 %, Ранній Магарача – 7,2 %, Мускат янтарний – 5,7 %, Шабаш – 4,2 %, Кардинал – 3,4 %, Агадай – 3,1 %. Сорти, площа яких менше 100 га, мають 58 найменувань – 77,3 %.
В Одеській області технічні сорти займають більше 90 % виноградників, з них: Аліготе – 16,2 %, Каберне Совіньйон – 13,1 %, Ркацителі – 7,4 %, Одеський чорний – 6 %, Мерло – 5,7 %, Шардоне – 5,3 %, Совіньйон зелений – 4,7 %. Із столових: Молдова – 25,2 %, Ранній Магарача – 10,8 %, Королева виноградників – 5,6 %, Іршай Олівер – 5,5 %, Аркадія – 4,7 %, Мускат янтарний – 4,5 %, Одеський сувенір – 4,4 %. Також районовані сорти: технічні – 26,8 тис. га (30 найменувань), а столові – 2,9 тис. га (19 найменувань).
Різноманіттям відрізняється асортимент винограду в АР Крим – 107 сортів, з них 69 технічних і 38 столових займають площу 27,7 тис. га. Решта 3,3 тис. га – сортосуміші та маловідомі сорти. Найбільш поширені: Ркацителі – 30,3 %, Каберне Совіньйон – 11,9 %, Аліготе – 11,1 %, Рислінг – 5 %, Бастардо Магарачський – 4 %, Кокур білий – 3,7 %. Серед столових: Молдова – 17,7 %, Мускат Гамбурзький – 13,2 %, Італія – 12,8 %, Мускат янтарний – 7,9 %, Шабаш – 7,8 %, Ранній Магарача – 6 %.
Нині фактично немає держконтролю над галуззю, станом насаджень, що знаходяться в приватній власності. В державних і фермерських господарствах без жодних погоджень вирубують виноградники, в тому числі і високоцінні сорти для виробництва високоякісних вин.
Тому вкрай важливо і необхідно відновити систему обліку та контролю в галузі виноградарства для її повного відновлення та оптимізації, оскільки виноградні насадження постійно потребують поліпшення та оновлення. Розсадництво є дуже важливою складовою галузі. В основному розсадництвом в Україні займаються в АР Крим, Одеській, Херсонській та Закарпатській областях. Спад в галузі призвів до майже повної зупинки діяльності розсадницьких господарств. Більшість розсадників припинили діяльність, вирубано значні площі маточників підщепних лоз. Розсадники, які залишилися, знаходяться в занепаді, оскільки ця галузь вимагає великих енергетичних і ресурсних витрат, тому в нинішніх умовах собівартість посадкового матеріалу робить його виробництво збитковим.
Щоб замінити старі виноградники на нові, необхідно щороку вирощувати близько 20 млн саджанців і закладати виноградні на садження на понад 8 тис. гектарів.
Більше цікавих статтей з журналу можна безкоштовно завантажити на сайті.
Аби придбати друкований випуск журналу, оформити передплату на 2025 рік або придбати видання, видані впродовж минулих років, звертайтеся: Лариса Товкач, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.
Якщо ви хочете, щоб у наступному номері журналу ми написали саме про ваше господарство, підприємство, медіагрупа «Технології та Інновації» пропонує розміщення новин та інформації про компанії на електронних та друкованих ресурсах. Ми з радістю напишемо про досвід – ваш чи ваших клієнтів, про впроваджені новітні технології та передові рішення у журналах чи на сайтах («Ягідник», «Садівництво та Овочівництво. Т.І.», «Напої. Технології та Інновації»).
Контакти: Надія Ящук, директор проєкту, тел. +38 (068) 568-58-22, rnadia@ukr.net
Лариса Товкач, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.
Анна Панкратенкова, менеджер, +38 097 759 25 83, +38 095 607 09 04, reklama.nti@gmail.com
Журнал «Садівництво і Овочівництво. Технології та Інновації» містить актуальну інформацію про нові технології в овочівництві і садівництві, враховуючи вирощування фруктів, горіхів, ягід, винограду. Видання пропонує новітні способи зберігання і переробки продукції садів і ягідників, презентує логістичні прийоми і новітні маркетингові підходи у продажах, зокрема на експорт. Виходить з 2014 року.
Триває передплата журналу “ Садівництво та Овочівництво. Технології та інновації ” на 2025 рік!
Ukrainian
Dutch
English
French
German
Italian
Polish
Russian
Spanish