Сміливість бути українським аграрієм

 Сміливість бути українським аграрієм

Фотопроєкт про сільське господарство під час війни

До Дня Незалежності України компанія БТУ-ЦЕНТР підготувала фотопроєкт «Сміливість бути українським аграрієм». Його мета – розповісти історії українських аграріїв, які в умовах війни продовжують працювати, підтримувати економіку країни, допомагають збройним силам та мирним мешканцям. Кожна історія – унікальна. Кожна історія – це не декілька абзаців, а драматична історія людей, які зіштовхнулися з випробуваннями сьогодення. Кожна історія – не про героїзм на фронті, але про сміливість. Сміливість робити те, що потрібно, бути там, де потрібно, допомагати тим, кому потрібно. Сміливість залишатися собою всупереч обставинам. Сміливість не залишити рідну землю та професію, незважаючи ні на що. Над проєктом працював фотограф та волонтер з Миколаєва Віктор АДЖАМСЬКИЙ.

МИХАЙЛО ДРАГАНЧУК: «Я БАЧИВ ВИСАДКУ РОСІЯН У ГОСТОМЕЛІ»

Михайло Драганчук – відомий український фермер, блогер, фахівець з No-till. Працював у сіль ському господарстві у Криму з 1985 року. Після анексії Криму 2014 року переїхав на Київщину.

– 24 лютого ми мали проводити в Києві міжнародну конференцію «Лабораторія No-till», на яку приїхали учасники з різних країн. Напередодні, 23 лютого, встигли провести воркшоп для ноутіллерів-початківців. Наступного дня мала розпочатися основна частина конференції. Розбудив мене телефонний дзвінок від студентів, які входили в нашу команду організаторів цього заходу. Саме від них я дізнався, що Київ обстрілюють ракетами. З учасниками оргкомітету конференції ми поїхали на місце проведення заходу, в Торгово-промислову палату України. Ми розуміли, що саме туди будуть приходити наші іноземні учасники конференції. Треба було допомогти їм зорієнтуватись у цій ситуації, щоб евакуюватися з Києва.

Михайло Драганчук

Коли останні іноземні учасники нашої конференції залишили столицю, я вирішив повертатися додому, в Ірпінь. Затори були величезні. Навігатор повів нас дорогою через Гостомель. Саме там поблизу аеропорту «Антонов» я вперше побачив велику кількість російських гелікоптерів на дуже низький висоті, які висадили десант. Згодом там з’явився наш винищувач. Для супротивника місто мало стратегічне значення: вони намагалися використати його як плацдарм для наступу на Київ.

В Ірпені я перебував десять діб. Бої з кожним днем наближалися. Снаряди влучали вже у двір нашого будинку. На десятий день мені допомогли евакуюватися мої друзі. У них була машина, якою ми долучилися до однієї з останніх евакуаційних колон. На щастя, у наш будинок прямих влучань за весь період окупації Ірпеня не було. Хтось із мешканців наших будинків написав на воротах «Заміновано». Мабуть, саме це врятувало квартири від мародерства. Коли ми повернулися додому через кілька місяців, довелося лише замінити вибиті під час обстрілів вікна.

Впевнений, що Україна переможе в цій війні. Все відбудуємо, реалізуємо всі плани та задуми. Коли настане мир, ми обов’язково проведемо нашу конференцію і виконаємо всі наші зобов’язання перед партнерами й учасниками.

Про сміливість:

– Успіх – поганий учитель. Труднощі та невдачі вчать значно краще. Сміливість полягає у тому, щоб не боятися їх.

ВІКТОР ШЕРЕМЕТА: «ВНОЧІ СТОЯЛИ НА БЛОКПОСТАХ, ВДЕНЬ – СІЯЛИ»

Віктор Шеремета

Віктор Шеремета – фермер, голова ФГ «Геркулес» (село Єрківці, Переяслав-Хмельницький район Київської області), заступник Міністра аграрної політики та продовольства України у 2017– 2019 роках.

– Напередодні війни я перебував за кордоном на міжнародній конференції з сільського господарства, яку проводила компанія John Deere. Там було багато аграріїв з України, моїх колег. Ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення, за іронією долі, з російських телеканалів, які транслювалися у вестибюлі готелю. Перше відчуття – шок. Розмови про війну вели ще з січня, проте хотілося вірити, що у XXI столітті таке неможливо. Ми одразу залишили конференцію, взяли квитки на літак до України. Виявилося, що повітряний простір над Україною вже закрився, а по найбільших аеропортах росіяни нанесли ракетні удари. Через сусідні країни ми дісталися Києва. Я побачив, як місто готується до війни. Шок першої доби війни змінився неймовірним патріотичним морально-емоційним підйомом. Я повернувся додому, треба було переводити господарство на «військові рейки». Мільйон гривень я відправив для наших військовослужбовців. Вантажівки ми також передали на потреби ЗСУ. Щодня по пів тонни пального віддавали підрозділам Збройних сил України та територіальної оборони. Переганяли легкові автомобілі для військових підрозділів, доставляли продукти харчування на фронт у Сумській області. Коли північні регіони були окуповані, надавали допомогу переселенцям: експорт зупинився, пшениця лишалася на складах, тому ми виготовили з неї борошно і передали його цивільним.

Навколо нашого села миттєво, ще в перший день війни, звели блокпости. Ми отримали стрілецьку зброю. Вночі стояли на блокпостах, вдень сіяли. Такий був у нас режим. Автомат я зберігав прямо в кімнаті, під ліжком. Дружину, доньку та онуків хотів евакуювати в західні області. Проте вони категорично відмовилися. А потім дружина та донька попросили мене навчити їх стріляти. Я навіть не очікував від них такої рішучості. Стріляти я вмію, в мирний час ходив на полювання. Ми щодня виїжджали на пустир і тренувалися. Донька, до речі, стріляє дуже влучно, як виявилося. Хочу вірити, що це вміння їй ніколи не доведеться застосовувати Переконаний, що Україна здобуде перемогу. Проте потрібен час та військово-технічна перемога від наших західних союзників. Про сміливість: – Сміливість – це бути на своєму місці і робити те, що ти повинен.

ЮРІЙ ДЕМЦЮРА: «АВТОМОБІЛЬ, ПОДАРОВАНИЙ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ, ПЕРЕДАВ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ»

Юрій Демцюра

Юрій Демцюра – фермер, ди-ректор ТОВ «Дібрівка Агросервіс», депутат Тетіївської громади (Білоцерківський район, Київська область).

– Ми, як і багато хто, не віри-ли у можливість великої війни. Розмови були, проте хотілося вірити, що здоровий глузд переможе і найгіршого не станеться. Тож на світанку 24 лютого я був шокований. Із самого ранку безперервно телефонували рідні, колеги, друзі. Кажуть: «Київ бомблять. Інші міста також». Наступного дня нас зібрали на екстрену сесію Тетіївської громади. Відразу почали вирішувати, як можемо допомогти армії, що може зробити кожен із нас.

Ми від нашого господарства передавали на потреби Збройних сил пальне, яке в нас було. Прямо вночі почали будувати блокпости, не стали чекати ранку. Збудували навколо 5 блокпостів. Ті з нас, хто вмів стріляти, стали на чергування. Сформували батальйон територіальної самооборони, отримали 120 одиниць стрілецької зброї. Якби росіяни дійшли до нашого району, ми б їх зустріли гідно.

Через декілька днів на базі нашого господарства ми створили мініцех: різали свиней, биків та баранів, робили тушкованку для ЗСУ. За перший місяць війни зробили 15 тисяч банок тушкованки й каші – все для фронту. Почали виготовляти бронежилети: 100 осіб із нашої громади пішло на війну в бронежилетах нашого виробництва класу 4+. Автомобілі також передавали для армії. Я віддав свій автомобіль, який мені на день народження подарували родичі та друзі. Тепер хлопці на передовій на ньому виконують бойові завдання. Складно сказати, скільки часу знадобиться для перемоги, проте іншого шансу звільнити окуповані 8 років тому території вже не буде. Треба використовувати його зараз.

Про сміливість:

– Сміливість – це не залишити своїх людей, коли ти їм потрібен.

ОЛЕКСАНДР ДЕРЕВ’ЯНЧЕНКО: «АРМІЇ ДОПОМАГАЛИ НАВІТЬ ДІТИ»

Олександр Дерев’янченко

Олександр Дерев’янченко – агроном, начальник відділу агрономічної експертизи компанії «Контінентал Фармерз Груп».

– 24 лютого вранці ми дізналися, що по багатьох українських містах нанесені ракетні удари. Сподівалися, що це одноразова акція залякування. Я в той час був із родиною в Тернополі. Ми отримали від керівництва інструкції перебувати вдома та слідкувати за розвитком подій. У наступні дні зрозуміли, що це повномасштабна війна на знищення, і швидко це не закінчиться. У компанії заявили, що робота продовжиться, не зважаючи ні на що. Необхідних працівників забронювали. Мобілізованих до лав ЗСУ та добровольців ми за рахунок компанії повністю спорядили. Протягом війни багато допомагали фронту. Закуповували амуніцію, передавали її в підрозділи. У нас близько 2 тисяч гектарів відведено під картоплю. Ми возили її до Києва в рамках волонтерської допомоги. Ніхто не поїхав, ніхто не залишив країну, всі були на своїх місцях та працювали. Ще до війни ми запустили проєкт корпоративно-соціальної відповідальності «Розумний город», у рамках якого діти за бажанням брали участь – вирощували за нашої допомоги овочі, різноманітні культури, а потім також за нашої участі реалізовували їх на ринку та отримували заробіток. Цей проєкт стимулює зацікавленість молоді у сільському господарстві. Цього разу діти вирішили допомогти нашій армії: виростили червоний буряк, моркву, капусту, цибулю та передали врожай для формування борщових наборів для військовослужбовців.

На мій погляд, ця війна завершиться лише нашою перемогою. Не можна здолати націю, де навіть діти роблять все для допомоги фронту. То ж перемога – це питання часу.

Що таке сміливість:

– Сміливість – це завжди бути поруч і підставляти плече державі та народу, коли вони цього потребують.

Більше фото – на офіційному сайті компанії www.btu-center.com

Безкоштовно завантажити випуск журналу «Садівництво та Овочівництво. Технології та інновації» № 3 можна тут.

Аби придбати друкований випуск журналу, оформити передплату на рік (у 2022 році буде 5 випусків) або придбати видання, видані впродовж минулих років, звертайтеся: Лариса Товкач, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Якщо ви хочете, щоб у наступному номері журналу ми написали саме про ваше господарство, підприємство, медіагрупа «Технології та Інновації» пропонує розміщення новин та інформації про компанії на електронних та друкованих ресурсах. Ми з радістю напишемо про досвід – ваш чи ваших клієнтів, про впроваджені новітні технології та передові рішення у журналах чи на сайтах («Ягідник» і «Садівництво і Виноградарство. Т.І.»).

Контакти: Надія Ящук, директор проєкту, тел. +38 (068) 568-58-22rnadia@ukr.net

Лариса Товкач, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Анна Панкратенкова, менеджер, +38 097 759 25 83, +38 095 607 09 04, reklama.nti@gmail.com

Все буде Україна!

Журнал «Садівництво»

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *