Агротехніка грушевого саду для зони лісостепу: початкові етапи

 Агротехніка грушевого саду для зони лісостепу: початкові етапи

Сади прикрашають наш побут, очищають повітря, дають соковиті плоди, з яких отримуємо різноманітні продукти харчування. Сучасний сад, якщо до його створення підійти розумно, провести економічні обрахунки і придбати якісні саджанці, також є джерелом прибутку, створення робочих місць.

Великі сади інтенсивного типу не всі можуть закласти, а от невеликі, але високопродуктивні, для малого бізнесу – бажано створювати, щоб мати у своєму регіоні якісну, екологічно чисту продукцію. На початку створення та формування грушевого саду необхідно виділити певні етапи, які мають свої особливості.

На власному досвіді я переконалася, що виконання цих етапів при створенні навіть невеликого інтенсивного сучасного грушевого саду дає можливість отримати стабільно високий урожай цієї смачної, вітамінної продукції – ароматних плодів, які мають ботанічну назву «яблуко».

Всі умови, які будуть представлені до вашої уваги в цій статті, обґрунтовані передусім теоретично, після перегляду спеціальної літератури, проаналізовано й особисті висновки. На основі найновіших даних я висвітлю своє бачення основних питань агротехніки груші в умовах України (Лісостепової зони).

ВИБІР ДІЛЯНКИ

При виборі ділянки для закладки саду необхідно врахувати рельєф, ґрунт і підґрунтя, глибину залягання ґрунтових вод, а також інші екологічні фактори. Вимоги груші до рельєфу в різних кліматичних умовах неоднакові.

У Лісостепу бажано віддавати перевагу рівним ділянкам. Можна висаджувати груші на схилах з крутизною 8–10°. Якщо крутизна схилів 10–20°, перед висадкою необхідно створити тераси з північної і західної сторін. А от для десертних сортів найпридатніші південно-західні схили. Треба пам’ятати, що груша починає цвісти раніше від яблуні і в низинах її садити не бажано, бо там застоюється повітря і тоді під час приморозків ушкоджується зав’язь.

Важливо й те, що позитивно на грушеві насадження буде впливати наявність поблизу річок, озер, ставків. Значні площі водної поверхні пом’якшують мікроклімат місцевості, підвищують вологість повітря.

Коренева система груші поширюється на глибину, значно більшу, ніж у яблуні, тому менш вимоглива до родючості ґрунту і його вологозабезпеченості. Сучасні продуктивні сорти мають свої особливості, врахування яких є запорукою успіху. Коренева система сортової груші, прищепленої до айви, розміщена переважно у верхніх шарах ґрунту і потребує більш родючих, вологих ґрунтів.

ҐРУНТ І ПІДҐРУНТЯ

Для Лісостепу характерний різнобарвний ґрунтовий покрив, але для насаджень груші потрібно підібрати одноманітні, сприятливі за ґрунтовим покривом ділянки. Основними типами ґрунтів у Лісостеповій зоні є чорноземи: важкі, малогумусні, вилуджені й
підзолисті, сформовані на плесах, плесових суглинках, помірно насичені карбонатами. Груша краще, ніж яблуня, витримує незначне засолення, але на солонцюватих ґрунтах росте і родить погано. За рівнем ґрунтового живлення в Лісостепу поширені чорноземи,
важкі середньогумусні, відносно добре забезпечені азотом, калієм, у незначній кількості – фосфором. Важкі чорноземи з низьким вмістом гумусу відрізняються помірним забезпеченням сполуками азоту і фосфору, але гарним вмістом сполуки калію.

На думку фахівців-садівників, важкі чорноземи з низьким вмістом гумусу – найкращі для грушевих садів. Дерево груші, що посаджене на слабопідзолистому ґрунті, темно-сірому опідзоленому і опідзоленому чорноземі, сформованому на плесах, дає високі врожаї, гарно росте, довговічне. Великі площі займають сірі й світло-сірі опідзолені ґрунти, сформовані на карбонатних плесових породах. Карбонати в них вилуджують ґрунт на глибину 130–
150 см. Коренева система груші на цих породах перебуває у сприятливих умовах, оскільки основна її частина міститься в карбонатному шарі. Такі ґрунти слабкокислі, вапнування вони не потребують, за винятком окремих масивів, де кислотність ґрунту (рН) – 4,5.
Забезпеченість поживними елементами сірих і світло-сірих опідзолених ґрунтів оцінюється як низька за вмістом азоту, помірна – калію, підвищена – фосфору.

Щільний ілювіальний шар, який містить значну кількість колоїдної фракції, є гарним водонепроникним шаром. Разом з водою затримуються також водорозчинні, доступні для рослин сполуки основних елементів живлення. Фізико-хімічні та агрохімічні властивості світлих і світло-сірих опідзолених ґрунтів стоять у ряду найкращих для вирощування груші. Розміри дерев, діаметр крони й окружність штамба, сила росту коренів прямо залежать від глибини верхнього гумусного шару і перехідних генетичних горизонтів ґрунту.

Вчені дослідили, що кислі, дерново-підзолисті ґрунти легкі за механічним складом, пісочні, глинисто-пісочні, сформовані на бікарбонатах водно-льодовикового відкладення, сірі, світло-сірі опідзолені ґрунти – придатні для висаджування сортів груші. З практики садівництва відомо, що для промислового чи присадибного висаджування грушевих садів непридатні ґрунти із заляганням до 2 м глевкого шару або сипучого піску. Якщо ґрунтові води розташовані на глибині 1,5 м, то вони теж непридатні без спеціального дренажу. Не варто висаджувати дерева там, де спостерігається пониження рельєфу і весною дов-
гий час затримується вода, бо це призводить до вимокання дерев.

Дернові й чорноземні ґрунти, які утворилися на карбонатних породах, теж непридатні для насаджень груші.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

Кращий напрямок рядів – із півночі на південь. На невеликих схилах необхідно планувати квартали розміром 5–8 га, а якщо ще складніша конфігурація, то 2–3 га.

Квартали при цьому пропонують розміщувати поперек схилу. Ширину кварталу роблять трохи меншу, ніж на рівнині, на захищених від вітру схилах – 250–300 м, а на безвітряних – 200–250 м. У межах таких кварталів повинні бути однорідні природні ґрунтові умови. Бажано, щоб квартал розміщувався на схилі одної експозиції. Розбіжності в крутизні кварталів повинні бути мінімальні.

Груша потребує теплих, захищених від вітрів місць. Якщо нема природного захисту, то обов’язково необхідно створити садозахисні смуги. На кордоні кварталів висаджують вітроломні рослини або використовують у сучасних садах інтенсивного типу вітрозахисні сітки та щити.

Авторка: Тетяна КОРОСТАШІВЕЦЬ

Повний текст статті можна прочитати у друкованій версії журналу. Переглянути зміст і замовити її можна тут.

Оформити передплату журналу «Садівництво і Виноградарство: Технології та Інновації» можна за телефонами:
+38 (0362) 60 88 21,
Альона Данчук, тел.: +38 097 65 43 126
Анна Панкратенкова, тел. +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Лариса Товкач, тел.+38 097 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Ірина Калюжна, тел.: +38 096 458 76 82, reklama.nti@ukr.net
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692
або надіслати заявку на e-mail: sad2017@ukr.net

Передплату на журнал можна оформити як через редакцію, так і в будь-якому поштовому відділенні. Передплатний індекс 60218.

Журнал «Садівництво»

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *