Бізнес у садівництві на майбутнє: інноваційно та рентабельно

Інноваційно-інвестиційний феномен, який відбувається в усіх галузях і секторах економіки через глобалізацію, стосується практично всіх країн через міжнародну кооперацію. Однією із характерних особливостей таких процесів є швидка зміна технологій, видів продукції, стандартів споживання населення, діджиталізація виробничої діяльності, накопичення інформації щодня як фактор успіху у бізнесі. В наш час відбуваються соціальні й економічні трансформації, які потрібно враховувати у соціально-економічних й екологічних процесах.

Наприклад, змінюється структура споживання населення, стиль життя, еколого-економічні відносини, запити на якісну й нішеву продукцію, захист приватної власності, зокрема й інтелектуальної. Окрім того, змінюються потенційні можливості розвитку агропромислового сектору України з урахуванням природно-кліматичних умов, актуальності продовольчої безпеки країни та загалом світу, де відчувається гостра нестача сільськогосподарської продукції, відбувається зміна клімату, збільшуються ризики недоотримання врожаїв, зростає попит на екологічно безпечну та /або органічну продукцію. Врахування таких положень належить до інновацій в екології, економіці, соціальній сфері всіх верств населення та регіонів держави.

 Перспективи агробізнесу

Прикладом актуальності диверсифікації та глибокої переробки аграрної сировини в наш час є проблеми для агробізнесу з експорту сільськогосподарської сировини через зупинку морського експорту. Окремі бізнеси створили невеликі консервні виробництва для забезпечення військових і тимчасово переміщених осіб. Зараз такі напрями системно розвивається і масштабуються, застосовуються сучасні підходи та технології. Здоровий глузд підсказує, що агробізнес має потенціал виробляти якісну українську молочну, м’ясну, нішеву (горіхівництво, ягідівництво, збір дикоросів тощо) та борошномельну продукцію, яка має всі шанси вийти на закордонні ринки.

Що ж може сприяти інноваціям у диверсифікації агробізнесу?

Бренд і торговельна марка є засобом захисту та індивідуалізації товарів й послуг, об’єктом права інтелектуальної власності. Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України, торгівельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Для цього є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.

Масштаби держави в потребі бренду засвідчують такі цифри

В основних сегментах українського рітейлу працюють магазини більше 140 брендів з 26-ти країн. Приблизно три чверті іноземних брендів в Україні – європейські марки. Найбільш масово представлені Італія (20 брендів), Іспанія та Німеччина (по 13 і 14 брендів відповідно). Однак на другому місці після Італії за кількістю торгових марок знаходяться американські компанії – їх 17. По десятку брендів – з Франції, Польщі та Великобританії [джерело]. При цьому в сфері продуктового рітейлу п’ять іноземних мереж представлені в основному у великих форматах (супер- і гіпермаркети), лише недавно почавши розвивати більш «дрібну» торгівлю. Найбільш динамічно розвивається литовська компанія Novus, яка наростила мережу до 43-х торгових точок.

Що робити громадам і малому бізнесу?

Реєстрація заявки, володіння та реклама торгової марки це значне досягнення бізнесу та (або) цілої громади. В Україні проводиться реєстрація торгових марок та знаків, після чого уповноваженою державною установою видається офіційний документ про реєстрацію. Державний інститут інтелектуальної власності є розпорядником та відповідальним зберігачем всієї великої бази даних зареєстрованих торгових марок. Українська база торгових марок і знаків містить більше 300 тисяч записів, так що не так просто буде вибрати не схожий ні на чий інший знак.

Еволюція від інтернет магазину та (або) спеціалізованого в місті обласного підпорядкування вимагає завоювання довіри, як надійного постачальника на що потрібен час. Бізнесу чи громаді не варто чекати на «кращі часи», потрібно інвестувати кошти в навчання виробників товарів у виробництво онклюзив товарів чи послуг, специфічних та оригінальних (не повторних) у регіоні а краще у державі. При цьому зростати економічно й географічно, створювати лінійку продуктів, постійно просувати на нових ринках.

Значною особливістю для забезпечення роботи бренду є використання якісної сировини, а від так й ціна на кінцевий продукт стає вищою, ніж на ринку. Звідси продати якісний продукт буде складніше. Тому важливо виробляти те, що можна продати, і працювати над довірою покупців, а якщо є довіра, то й можливість продати нову продукцію буде вищою. Наприклад, кооператив «Ягідки» на Київщині, вирощуючи на 55 га органічну лохину, зареєстрував торгову марку BigBlue organic blueberry farm.

Тенденції в Україні

Хороший досвід є у суб’єктів бізнесу Мукачівської громади, яка є власником чотирьох торговельних марок: «Червене вино», «Варишська палачінта», «Варишське пиво» та «День Святого Мартина». Отже, Мукачівська територіальна громада має ряд переваг: зростання репутації громади; виділення Мукачівської громади та її продукції серед конкурентів; ексклюзивність продукції. Зареєстровані торговельні марки є гарантією надійності та підтверджує високу репутацію Мукачівської міської територіальної громади для споживача та туриста [джерело].

Досвід бренду в історичному сенсі

Ефективна діяльність кооперативу Hansalim справила значний вплив на зростання споживчих кооперативів в Південній Кореї. За 32 роки спеціалізований магазин перетворився у крупний органічний кооператив з кількістю членів майже 2000 фермерів, який обслуговує більше 1,2 млн споживачів через 130 фірмові магазини та інтернет–платформи із щорічним обсягом продажів більше ніж 300 млн дол. США. В рамках Федерації екологічно чистих продуктів, що була створена членами кооперативу проводиться активна пропаганда переваг кооперативів, важливості місцевих та інтегрованих систем землеробства. До відома у Кореї функціонує чотири основних органічних кооперативи, які володіють 30% корейського органічного ринку. Тобто міжнародний досвід показує, що специфіка кооперації полягає у розумінні його як суспільно-політичного руху, сукупність відповідальних соціально-економічних відносин між його учасниками.

Отже, бренд надає споживачам можливість самовиразитися та самореалізуватися за допомогою певного продукту, приналежності до цінностей сучасного глобалізованого світу – якість, екологізація, соціальна відповідальність, діджиталізація. Створення торгової марки, як унікального символу виробника для ідентифікації продукції та суб’єкта бізнесу, зменшує час здійснення покупок для споживача.

 Географічне охоплення у бренді «Смак Українських Карпат»

Бренд «Смак Українських Карпат» охоплює великий асортимент дикоросів та сільськогосподарської продукції (сировину і перероблену продукцію) та забезпечує й просуває якість регіональної карпатської харчової продукції. Основні ідеї – це просування місцевих традиційних продуктів та рецептів, що виготовляються з дотриманням критеріїв та відповідають вимогам торгової марки «Смак Українських Карпат», просування до ринків збуту продукції виробників; співпраця з закладами торгівлі, харчування, що мають знак «Смак Українських Карпат», тощо.

Особливістю такого бренду є його форма – це парасольковий бренд, який можуть використовувати виробники і переробні підприємства, що є членами Асоціації та використовувати переваги існуючої синергії. Продукція, що продається під цією ТМ, походить з регіону Українських Карпат (Чернівецької, Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей) і відповідає чітким вимогам до якості, визначеним стандартом. Така система маркування гарантуватиме споживачам походження та якість всієї маркованої продукції і підніме престиж регіону. Вона також стимулюватиме покращення якості виробництва, зберігання та упаковки, та підвищить конкурентоспроможність компаній-учасників шляхом підвищення цінності їх продукції, репутації та доступу до ринку. Ще однією перевагою цієї системи маркування є те, що вона дозволить представникам роздрібної торгівлі легше ідентифікувати та отримати доступ до якісної продукції з Українських Карпат, а також візуально відрізняти її у точках продажу, просуваючи одночасно продукцію та власний імідж [https://tuca.com.ua/].

Наразі це категорії харчових продуктів: фрукти, овочі та лікувальні рослини; дикоросла продукція (гриби, трави); мед та пилок; м’ясо та м’ясна продукція; молоко та молочна продукція тощо.

Відповідність та право на використання ТМ «Смак Українських Карпат» перевіряється внутрішньою інспекцією. Котра проводить перевірку критеріїв відповідності, щодо діяльності виробника продуктів харчування.

Інструмент «парасольковий» бренд надає можливості просування та PR підтримки із залучення прихильників й клієнтів продукції; організація ділових зустрічей з представниками різних цільових груп; розміщення та представлення інформації про членів спілки на різних фестивалях, ярмарках, як в межах України так і за кордоном; отримання учасниками спілки бази даних (торгові майданчики, інтернет магазини, що мають зацікавлення у співпраці).

Приклад кооперації півдня України

Ольга Мізіна стала головою кооперативу «Макартет» (Запорізька область) у 2018 році. Ягідний кооператив побудував бізнес на малині. Починали свою спільну працю з одного гектару літньої малини сорту Феномен. За декілька років збільшили свої площі майже до дев’яти гектарів, розширили ягідний асортимент. Ольга разом із сім’єю оптимізували свої насадження так як час, споживча потреба та ринки диктують свої умови. Крім того Ольга Мізіна та її сім’я зайнялись переробкою другосортної сировини. Таким чином вони не втрачають своїх прибутків і зберігають ягоду.

Крафт чи нішеве виробництво?

Продукції «Гавра» тільки півроку, та у Чернівцях, Коломиї та Івано-Франківську вже добре знають ці ласощі. Це різні горіхові мікси, солодкі пасти та фруктові чіпси у креативних упаковках з авторськими побажаннями. Такі ласощі це передусім здорове харчування, адже всі вони готуються тільки з натуральних продуктів без додавання цукру. І знову де взяти особливу та (або) органічну сировину? Як довести найвищий гатунок таких горіхових міксів? (відповідь буде нижче).

Ось куди дішла ідея нішевого виробництва та культура здорового харчування

Мережа «ОККО» продовжує розвивати традиції здорового харчування в дорозі і пропонує своїм гостям багаті на поживні речовини суміші горішків та сухофруктів під власною торговою маркою «Смачна заправка». Уже більш як на 150 АЗК «ОККО» можна знайти 5 різновидів корисних і ситних міксів під новим брендом. Що ж громади та виробники горіхів, як кажуть АУ? Де ви? Просуваємо вітчизняні волоські горіхи, мигдаль, фундук. Всі такі горіхи цілком у достатній кількості є в Україні.

Інша мережа, «Сільпо», просуває проєкт з підтримки та розвитку малих українських виробників – «Лавка Традицій». Мета робіт – якомога більше людей познайомити з продуктами від місцевих і цілеспрямованих виробників. Ключова думка від регіональних виробників. А відтак з меншими витратами на логістику й знайому місцевому споживачеві, що є більш потенційною до продажі [джерело].

Тенденції у світі сьогодні, а завтра в Україні

Слоуфуд, Slow Food — це антиспоживацький рух, що сприяє місцевим продуктам та традиційній їжі. Був заснований Карло Петріні в Італії в 1986 році. Налічує понад 100 тисяч прихильників у більш, ніж 160 країнах, серед яких і Україна. Позиціонується як альтернатива швидкому харчуванню, прагне зберегти традиційну та регіональну гастрономічну культуру та заохочує розведення сільськогосподарських рослин, насіння та худоби, характерних для місцевої екосистеми та спрямований проти глобалізації сільськогосподарської продукції. Як бачимо громадам є про що замислитись. Адже це їх майбутній ринок на 100%.

Зелена економіка у світі? а євроінтеграція в Україні. Що ж треба знати інноваційним керівникам бізнесу й громад?

Варто pfзначити, що за даними Продовольчої і cільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй, наразі ринок горіхів є одним з найбільш швидкозростаючих ринків садівництва в світі. Щорічно світова торгівля горіхами збільшується в середньому на 7,8%, що можна порівняти з темпами зростання ягідного ринку. При цьому експорт горіхів щорічно зростає на 2 мільярди доларів на рік і вже досяг близько 34 мільярдів доларів.

Отже, тенденції щодо веганської їжі, палеодіети (відмова від алергенів – глютену, лактози та інших) та інші звички здорового харчування є важливими факторами, що впливають на швидке зростання світового ринку горіхів. У цих дієтах горіхи часто відіграють вирішальну роль, оскільки вони містять багато білка в поєднанні зі здоровими жирами і вуглеводами. Крім того, на попит позитивно впливає зростаюче число послідовників здорового способу життя, що розширює число споживачів, які регулярно харчуються горіхами.
 Отже тенденції до кооперації, виробництва нішевих продуктів, надання не стандартних послуг, поширення торгових марок, напрацювання брендів для малого бізнесу та у громадах обумовлено:
створенням загальносвітової цінності (“…Постачати продукти та послуги, необхідні споживачам, в ефективний, етичний та розумний з точки зору екології спосіб…” (с.15, “Зелена книга”, глобального договору ООН); підвищення продуктивності в ланцюгах постачання; побудова кластерів у громадах, адміністративних районах (області). У таких випадках спільна цінність – це політика та дії бізнесу, які збільшують конкуренту спроможність компанії одночасно покращуючи соціальні та економічні умови громад та місцин, де вони ведуть діяльність.

Особливістю глобального бізнесу у відношенні до локальних виробників є перехід від «додаткової добровільної» звітності до необхідної для інвесторів інформації і досвіду про бізнесову діяльність та (або) інвестиційну привабливість громади. Нішевий бізнес буде успішний якщо – діяльність переходить у напрям не лише «для громади», а «за участі громади». При цьому громада має гарантувати: забезпечення виконання вимог світових ринків; оператори ринку харчових продуктів повинні гарантувати, що сировина захищена від забруднення, враховуючи будь-яке оброблення; оператори ринку харчових продуктів повинні виконувати вимоги відповідно до національних положень законодавства та законів і нормативів за положеннями – acquis communautaire – єдина нормативна база (сукупність правових норм ЄС); виробники, які поненційно володіють ризиками на виробництві сировини і пов’язаних дій, включають заходи з контролю забруднення; впроваджують, наприклад, системи екологічного управління та настанови щодо запроваджування екологічного проектування (ДСТУ ISO 14006:2011); «зелене» зростання як скоординоване просування економічного зростання, екологічної стійкості, скорочення бідності і соціальної інтеграції; передбачає використання превентивних стратегій управління, які підвищують продуктивне використання природних ресурсів, мінімізують створення відходів та емісій і базуються на використанні інструментарію більш чистого виробництва; сертифікацію, екологічне маркування продукції на рівні громад, що спонукає бізнес до виробництва товарів, дружніх до довкілля та енергоефективних.

Для нішевого бізнесу, громад буде у нагоді добровільний стандарт «Органічна рослинницька сільськогосподарська продукція. Вимоги до виробництва і переробки. Правила використання». Зокрема інноваційними положенями такого стандарту є пункти: 4.3.3 Принцип відповідальності; 4.3.5 Принцип синергетичних ефектів та вуглецевої сертифікації; 5. Використання методології екологічного аудиту та процентилів для органічного землекористування; досвід маркування знаком, наприклад, Rainforest Alliance (організація, яка об’єднує підприємства сільськогосподарської та деревооброблювальної галузей, стратегія яких враховує пріоритети збереження екосистеми лісу через зменшення вирубування і збільшення насаджень, створенням екологічних зон тощо).

І Рівненщина працює на бренд

Більше 18 років на Рівненщині проводять селекцію фундука, волоського горіха, мигдалю. Наразі рівнеські садівники значно просунулись із встановлення оптимальних для півночі й заходу України сортоформ та зареєстрували сорт волоського горіха Сойка. Співпрацюють з клубом міста Хмельницький «Черешня» з вирощування мигдалю. Визначилися з оптимальними для отримання щорічних врожаїв фундука, наприклад, Шедевр.

– Хоч у нас і північ України, говорить селекціонер Петро Скрипчук, проте наші горіхи стійкі до хвороб, урожайні, десертні та промислві за призначенням, можуть культивуватись як у промислових так й у домогосподарствах. Розповсюджуємо та пропагуємо й наш бренд.

Петро Скрипчук, доктор економічних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування, голова ГО “Зелені ініціативи Рівного”

Читайте також: «Садівництво та Овочівництво. Т.І.»: останній номер журналу цього року незабаром вийде друком