Маньчжурський персик – підщепа майбутнього для персика та абрикоса

 Маньчжурський персик – підщепа майбутнього для персика та абрикоса

Купуючи саджанці, досвідчені садівники насамперед цікавляться підщепою, від якої залежить схема посадки, врожайність, довговічність, особливості росту і життєздатність рослини. Про маньчжурський персик, як підщепу майбутнього для персика та абрикоса, журналу «Садівництво і Виноградарство. ТІ» розповів Сергій ШЕВЧУК, співзасновник найбільшого на Волині персикового фермерського господарства «Сад весни».

Персик – цінна, швидкоплідна і високоврожайна культура. Він демонструє хороші результати не лише в південних регіонах України, а й в інших областях зі складнішими умовами для його вирощування. Довговічність персика залежить від сорту, підщепи та догляду. Дерево плодоносить переважно 15–30 років. Його врожайність сягає 40 тонн в інтенсивних насадженнях. У персика немає періодичності плодоношення, а за умови належного догляду дерева починають плодоносити вже наступного року після посадки.

ВИДИ ПІДЩЕП ДЛЯ ПЕРСИКА

На сучасному етапі розвитку садівництва для персика використовують два види підщеп: генеративні й вегетативні. Вегетативні (розмножувальні) підщепи отримують у результаті поділу та вкорінення певної частини рослини. Потім кожен такий відросток (вегетативну частину рослини) використовують як підщепу спершу саджанця, а потім дерева.

Генеративні (сіянці) – це підщепи, які отримують, пророщуючи насіння персика, гіркого мигдалю, аличі, жерделі чи персика
маньчжурського. Як показує практика, більш затребувані підщепи для персика – сіянці. Проте, незважаючи на всі переваги, генеративні підщепи генетично мають великий недолік – обумовлену неоднорідність.

Читайте також:
У Південній Африці прогнозують збільшення врожаю кісточкових

Зокрема, в рамках певної популяції полікультури сорту або навіть одного дерева якість генеративних підщеп відрізняється, адже кожна насінина внаслідок перехресного запліднення дає одну неповторну рослину. Тому в такому саду може бути значна сортова неоднорідність дерев за силою росту.

Зменшити вплив генетичної неоднорідності сіянців можна завдяки ізоляції маточних дерев від перезапилення в радіусі, не меншому за 7,5 км. Цю схему застосовують у Польщі під час закладання маточних посадок маньчжурського персика.

ВЛАСТИВОСТІ ПІДЩЕП

Які ж ознаки мають бути притаманні підщепам для вирощування в тих чи інших кліматичних умовах.

1.Хороша сумісність сортів із підщепами. Це головна вимога до обох типів підщеп. Сумісність має не лише виявлятися в розсаднику, а й бути глибоко фізіологічною, тобто забезпечувати зростання і плодоношення щеплених дерев у саду впродовж тривалого періоду.

2.Високий коефіцієнт розмноження насіннєвих підщеп, тобто їхня висока схожість (90–95%). Для вегетативних підщеп важлива здатність добре вкорінюватися в маточнику.

Читайте також:
Енциклопедія власного досвіду: вирощування абрикосів

3.Зимостійкість. В українських умовах, де зими часто бувають безсніжні, коренева система повинна витримувати промерзання ґрунту на глибину 20–30 см (температуру -10…-14 градусів нижче від нуля).

4.Пристосовуваність до певних умов: зволоженості або сухості ґрунту, його кислотності.

Усім визначеним параметрам найбільше відповідає підщепа персика маньчжурського.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ГЕНЕРАТИВНИХ ПІДЩЕП МАНЬЧЖУРСЬКОГО ПЕРСИКА

За словами Сергія Шевчука, в Україні немає маточних насаджень маньчжурського персика. Вони є у Польщі.

– Промоніторивши інформацію в інтернеті, я дізнався, що деякі садівники нехтують головною технологічною умовою – ізоляцією, і все-таки вирощують маточні дерева маньчжурського персика, а кісточки реалізують як кісточки маньчжурського персика. Це – обман, тому слід бути обачними й уникати такого фальсифікату! – радить досвідчений садівник.

Технологія вирощування підщеп маньчжурського персика доволі складна і має багато нюансів. Перед стратифікацією насіння необхідно звільнити від оболонки (шкірки). Оскільки вона дуже товста і міцна, насінині важко прорости. Робити це потрібно так: кісточку поставити на ребро у заглиблення залізної (чавунної) платформи і розбити молотком. Таким чином вивільниться насінина. Але під час цієї процедури треба бути обережним, щоб не пошкодити ядро.

Наступний крок – замочування насінини у воді на дві доби. Воду важливо змінювати кілька разів на добу.

Читайте також:
Ситуація на ринку кісточкових в Україні: можливі сценарії її розвитку та додана вартість при переробці та кооперації

Через дві доби вимочування у воді насіння необхідно на добу замочити в фунгіциді Максим, який знезаражує насіння, захищає його від цвілі та інфекцій. Розчин готують у таких пропорціях: два кубики фунгіциду на літр води. Після цього насіння промивають чистою водою, змішавши його з перлітом у пропорції 1:3.

Зволожене насіння поміщають у холодильник, де температура не перевищує +3 °С. Процес стратифікації охоплює період від січня до квітня. Упродовж цього періоду через кожні два тижні насіння необхідно провітрити, зволожити і, перемішавши, знову поставити в холодильник. У квітні насіння починає проростати. Але це відбувається не одночасно, тому висаджують його у кілька етапів.

– Технологія висадки пророщеного насіння така, – каже Сергій Шевчук: – спочатку роблять невелику рівну заглибину, зволожують її водою, викладають насіння через кожні 30 сантиметрів і засипають його шаром землі товщиною не більш як 2 сантиметри. Через тиждень на поверхні ґрунту з’являться пружні паростки.

Доки сіянці не зміцніли, варто застосовувати крапельний полив, приблизно до кінця червня. Коли сіянці досягають 40 см висотою, полив припиняють, щоб уникнути їхнього переростання. Ріст сіянців хороший, і до серпня вони готові до окулірування.

Сіянці готують до окулірування заздалегідь. Для цього всі пагони обрізають до висоти 20–30 см, щоб ранки вчасно затягнулися і рослини було зручно окулірувати. Окуліровку проводять на висоті 5–10 см методом прикладання. Бруньку закривають плівкою і за нею постійно спостерігають: якщо немає великих перетяжок, плівку можна залишити до весни. Щитки приживаються добре, на 95–98%. На зиму для профілактики вимерзання щитки слід засипати шаром тирси товщиною 20 см. (Цей агроприйом не обов’язковий.)

– Навесні я звільняю окулянти від тирси, яка в подальшому слугує мульчею і впродовж вегетації утримує вологу та стабілізує температурний режим кореневої системи. Під дією сонячних променів і тепла через кілька днів після звільнення від тирси прищеплені бруньки пробуджуються. Звільняючи їх від плівки, я одночасно роблю зріз на бруньку. Щоб рани добре загоЇлися і в них не потрапила інфекція, зрізи покриваю засобом Фунабен. Реакція підщепи на зріз – низка сплячих бруньок, що з’являються під щитком. Їх потрібно видалити, залишивши лише прищеплену бруньку. Коли культурний пагін виростає на 15–25 сантиметрів, ставлять опору і фіксують до неї пагін. Надалі потрібно слідкувати за пагоном і підв’язувати його в міру зростання, – ділиться професійними порадами Сергій Шевчук.

Сергій ШЕВЧУК, співзасновник ФГ «Сад весни»

Продовження читайте у друкованому номері журналу. Ознайомитися зі змістом видання, а також придбати його ви зможете тут.

Оформити передплату журналу «Садівництво і Виноградарство: Технології та Інновації» можна за телефонами:
+38 (0362) 60 88 21,
Альона Данчук, тел.: +38 097 65 43 126
Анна Панкратенкова, тел. +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Лариса Товкач, тел.+38 097 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Ірина Калюжна, тел.: +38 096 458 76 82, reklama.nti@ukr.net
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692
або надіслати заявку на e-mail: sad2017@ukr.net

Передплату на журнал можна оформити як через редакцію, так і в будь-якому поштовому відділенні. Передплатний індекс 60218.

Журнал «Садівництво»

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *